Мої   підсумки першого українського молодіжного Форуму в Росії.

«Українська молодь, розпочала Шлях.

Шлях до єднання. Братерство наш Шлях.

Воля, Добробут, Честь у віках,

Такий українці розпочали Шлях!»

(З гімну першого українського молодіжного Форуму)

     Форум -   захід, який  проводиться для рішення тих чи інших проблем.

Гарне означення і ще краща  думка про проведення такого заходу..

     Але, звідки пішла ця думка про Форум у Москві?

Особисто я почув про ідею Форуму від засновника і першого керівника УМК – Андрія Мірошниченко. Він розповів про вечір в КЦУ, де  виникла  розмова із паном В.Мельниченко про Форум.

Чудова думка, і ще більше актуальна.

     Коли мене обрали керівником УМК, я  підхопив і почав втілювати в життя ідею Форуму.  Думаю, що любий, хто б був на моєму місці зробив би точно так же.

А чому ж було не розпочати, коли,  як каже С.П.Капіца: « Я стояв… на плечах титанів»

Цими  титанами є:  актив УМК, Мельниченко В.Ю., Бондаренко А.В.,

Мироненко В.І, Скопенко В.І.

     З вересня 2010 року розпочалась активна робота по проведенню першого українського молодіжного Форуму в Росії.

Справа закипіла!

     Але, вважається, що  любу справу мало запустити, її ще й треба спрямовувати.

Ось і взялися за нас, за УМК, аби нас спрямовувати. Ми ж молоді ще, а значить ще дурні, і можемо біди наробити.

А раз можемо біди наробити, то навіщо нам проводити Форум взагалі? Обійдеться однією тільки конференцією. Дитячо-юнацькою.

Ми ж іще майже діти. От нам і вдосталь буде, в рамках цієї конференції*, яка так вдало проводиться в ці самі дні, що були визначені спільно з молоддю регіонів, для проведення Форуму:

     *  « В апреле 2011года в Московском городском Дворце детского (юношеского) творчества  пройдет XVIII Открытая научно-практическая конференция "Страны мира: история и современность", организуемая Отделом межнационального общения и международного сотрудничества.

       9 апреля (суб)   2011 года  в рамках конференции  начнет работу подсекция «Украинистика».

     Проте ми не здалися. Я не здався. Бо люди з регіонів,  з якими з вересня працював, знали про Форум. Розмова ішла тільки про Форум!

І коли вже такий великий, і не такий вже і легкий шлях пройдено, взяти і звернути в інший бік… хіба ж ви таких люди поважали б?

…І навіть на прийомі у Посла України був тиск, щоб Форуму не було, а була конференція. Навіть дехто з моїх товаришів здався…

Та Посол сказав: Форум!

Але якби Він сказав інакше, все одно я би стояв і далі на тому, що вже всі знають: Форум!

Та навіть після того, тиск не закінчився,  наполягали на конференції до кінця…

Та ми встояли. І Форум відбувся.

     Справжні бійці йдуть до кінця – і треба віддати їм належне!

І навіть в перший день ФОРУМУ мене обступили, щоб  вмовити не йти завтра в інститут Європи РАН, де нам надав приміщення і  приймав Мироненко В.І., де ми мали працювати, а замість цього піти на Воробйові Гори… на конференцію…

Ви б поважали людину, яка б на таке погодилась?

Пройшовши все? 

Ми працювали в інституті Європи!

Плануємо видати книгу з працями тих, хто приймав участь в тій роботі.

 А вже після того, як всі роз‘їхались, був збір. І все те, що вийшло на Форумі в мінусі, було покладено в нашу провину!

     Люди діляться на  дві  категорії:

Ті що щось роблять,  і ті, що дають вказівки.

Це ми  дуже добре побачили на Форумі.

В результаті тих дій в УМК  стався розкол. І дуже видно хто почав його, і хто його продовжує  робити, ширити.

Розмова не про те щоб це спинити. Це навіть добре, що вони це зробили, бо ми тепер бачимо на кого можна покластися.

З ким до ліктя, а хто тебе ліктем!

Як каже Мироненко Віктор Іванович:  - на молодь не можна давити, з молоддю можна тільки співпрацювати.

І ми ідемо на контакти, відкриті до всіх. Але ми одразу закриваємся від тих, хто нам прийшов щось нав‘язувати, при тому опираючись на свої невдалі приклади.

Спілкуючись з молоддю різних регіонів я побачив, що наша ситуація не одинока. І якщо ми не знайдемо вихід з такого становища, то нас таки розпорошать по світу, і хоч як по тому кричатимуть, що то є прояви наших недругів, але ми то знатимемо, що те все іде зсередини від нас самих.

Перший Форум вже позаду.

Попереду робота. Творча, культурна, об‘єднуюча…

Робота  молоді  вільної від старих шаблонів і  переданих нам у спадок негараздів.

Давайте разом шукати вихід! А хто його вже знайшов – давайте поради!

Ми, українська молодь,  знаємо, якого ми Роду.

Ми знаємо ім‘я нашої Матері. Україна!

Керівник УМК Москви

                                                        Ярослав Копельчук

                                                                               vinoj@yandex.ru